Партія 012

**Засидівшись у архіві, переписуючи книжки герої досиділлись до ранку. Біля дверей архіву їх вже чекає раптова Шалісса яка повернулась зі своєї тестової місії по добиванию недобитків картеля. Всі поступово прокидаються, роздупляються що робити. Брін розповідає про все що вичитала у книгах вночі.

Після коротких перемовин вирішили що підуть до легендарного скелета дракона, адже вірогідно імператор і його супутник попрямували в цей бік. Брін пропонувала відправитись в ночі оскільки в архівних книгах були натяки на  можливу магічну активність в нічний час, та група настояла на відсутності не необхідних затримок.

Підходячи до потрібного місця герої помічають що місце знаходиться у невеликій балці, з кожним кроком далі, покрив землі стає все більш нерівним, коріння сплітається між собою і виривається з-під землі. Вийшовши на галявину на дні цієї балки взору відкривається величний скелет дракона. З землі до верхушки по ньому в’ються лози та коріння. Крила здійняті до неба неначе він намагається злетіти у свій останній момент. На стародавніх кістах вже не тліє плоть, а пасть відкрита в німому крикові.

Перед скелетом стоїть ельфійка. Навідміну від усіх кого герої бачили до цього у Крікові, вона прикрашена золотом, на ній сукня. Вона прикладає руки до дракона і шепоче молитви.

Зачарований величністю виду Астра нашвидкоруч замальовує собі скетч дракона. І заводить діалог з жрицею. Ельфійка що представилась як Елоїз Ердрі всіх запрошує доєднатися до молитви. Вона вірить що дух і магія дракона живить ліс вже після його смерті І заявляє що є жрицею Еллони - натуралістичної богині місцевого пантеону. Вона вважається першопричиною і матір’ю всіх лісів, для деяких ельфів  вона також вважається і матір’ю драконів.

Тим часом, в голові Малтіріса і Карена зріє геніальний план вирвати у дракона кілька кісток задля збагачення.

Астра, Брін і Шалліса вирішують скористатися своїми магічними дарами аби перевірити теорії жриці. Шалліса, маючи вроджений сильний зв’язок з потокома магії, відчуває що залишки ефіру з кісток дракона витікають кудись в конкретне місце в землі.

Коли Малтіріс вже збирається втілити в життя свій план, вони помічають що за ними хтось спостерігає. Звернувши на це увагу герої дізнаються що минулі візитери що відвідували це місце попрямували  по В'єн тіль Мабхре в сторону Лорве, близько дня тому. “Всі шляхи у лісі ведуть до Лорве”

Малтіріс намагається поспілкуватися з драконом за допомогою заклинання. Але замість звичайного спілкування з драконом, через те що він мертвий вже тисячі років, Малтіріс бачить лише видіння.
Момент смерті дракона де він не захищався від магів що його вбивали, а лише намагався втекти.

Подумавши, подумавши, Малтіріс таки починає карабкатись на скелет, поза полем зору жриці. Та його сходження перериває раптовий постріл з лука. З лісу виходить чорнявий ельф з напрочуд довгими вухами. Відбувається невелика потасовка. Ельфа звуть Еос Каран’ютін Птур і він вже деякий час спостерігав за героями.

Після складних розбірок і кувиркання Еоса і Карена по траві, Астра заключає перемир'я і своєрідну угоду з Еосом про спільну подорож до Лорве. Малтіріс тим часом зривається зі свого сходження на дракона і граціозно падає на Грока.

Слухаючи розмови героїв у ельфа закрадаються підозри щодо цілей подорожі персонажей тож він охоче погоджується допомогти в обмін на вухо Карена. Оскільки Астра не готовий йти на такі жертви, то він вирішує обіграти ельфа у шахи “на бажання”. Астра епічно виграв в три ходи.

Герої вирушають по В'єн тіль Мабхре в сторону Лорве, відомі Еосом. Астра намагаєть вивідати якусь інфу,  але все безуспішно. З кожним наступним кроком стає помітніше що колись відносно безпечні шляхи стали більш моторошними і неспокійними. В цій атмосфері всі готуються до невідворотної бійки. На шляху їм зустрічається кілька пошестей і Трупна квітка, яку вони перемагають.

Астра пригадує що В'єн тіль Мабхре на одному з ельфійських діалектів перекладається як дорога смерті. А Еос пояснює про традицію хворих\старих лісних ельфів йти помирати до коріння Лорве.

Нарешті, під вечір гравці доходять до Лорве.Воно виглядає як гіганське дерево що височіє над усім навколо, і чиє коріння поступово зливається з меншими деревами що утворюють ліс. На підходах вони бачать що на землі та корінні помітні дивні сліди засухи та гниття. Астра намагається порахувати розміри, а дівчата тим часом досліджують підозрілі сліди. Брін виявляє що ці сліди відчуваються як протилежні магії, як її кричуща відсутність. Еос по слідам розуміє що джерелом є сама Лорве. Герої доходять висновку що причиною дивної гнилі є імператор і той другий чел.

Тим часом Астра дійшов до развороченного пролому у дереві і зайшов усередину. Повітря там гнилостне і тяжке. В самому центрі в стовбурі цього гіганського дерева, у великій краплі смоли застрягла молода спляча ельфійка. Вона світловолоса з доволі довгими вухами. Від краплі в усі сторони зверху відходять застиглі нитки смоли які зливаються з деревом, внизу крапля обплетена корінням. В центрі краплі, отвір неначе від кинджала з якого сочиться чорна рідина. Коріння під краплею сохне. Астра намагається полікувати зараження але безуспішно. І навіть звернення до Тора не приносить плодів.

Всі наздоганяють Астру, застаючи момент його молитви. Грок досліджує гниль, Еос в істериці звинувачує всіх людей і імперію, Астра щиро захоплений магією і історією щиро прагне врятувати Лорве, а ельфійки за жіночу (і ельфійську солідарність).

Еос, в останній молитві, бачить видіння. Болючи та смиренні, щемливі та жорстокі. Після чого корячись образам, він дістає з кишені ніж, та просовує його в щілину в смолі. Кров що світиться заливається у кинджал і формує пульсуючий живий осередок у вигляді рубіну на рукоятці.**